Отож відсвяткувавши день народження наших милих друзів ондоклубників Кобри ака Макса та ПРОВОДНИЦЫ ака Ніки, випивши за їхнє здоров'я трохи того а трохи і того
попрощавщись з усіма хто ще мав сили сидіти у багаття вирушили до Рівного у справах. Такої рамантіки давно не було, ну якщо не враховувати що поряд не було дівок)))) Повний місяць так світив яскраво, що прийшлося вимкнути ліхтарі. Потім владнали деякі справи у цей темній час та поїхали до Сталкера ака Дениса готуватися, тобто трохи поспати, до велоквесту, який мав відбутися в м. Дубно. О 7-й підйом, гарячий каркаде з невідомими мені фруктами та по три цукерки на брата. Спакували рюкзаки і гайда на вокзал. Там зустріли як потім виявилося команду в якій до двох чоловік не вистачало одного
і яку представлла представниця прекрасаної статі Кавалена ака Ірина. О 8,06 ми як завже тронулися, хоча ми вже й до цього тронулися
. Година та сорок хвилин пролетіли швидко так як звикли завше цією електричкою їздити в кінцевий пункт а саме Львів ,тому навіть не встигли і нормально поспати. По приїзду до Дубно пролунав дзвінок нашого четвертого колеги Дімонвайта ака Дімона, у якого порвалася камера відразу під під'їздом, тому вирішено було їхати до нього, а вже там поставили нову нормальну камеру. Після заміни камери вирушили до місця старту а саме м-ну Незалежності, де вирішено було перекусити перед грою. Під час сніданку нами було помічено мера міста, який побачивши нас та ровери, усміхнувся та пішов далі. Далі підійшли організатори того всього дійства, ми їх звичайно розпитали, як у нас в Енкаунтері прийнято, що де і як, чим завели його трохи в ступор, так як людина не була готова до таких питань. В ймовірний час початку рестрації організатори почали обдзвонювати якщо не помиляюся 4 дубенських команди і які в кінцевому рахунку всі відмовилися від участі посилаючись на відвідуваня церкви, біль у животі і т.п. Нас звичайно таке ставлення до гри дуже обурило, але на хворих не ображаються. Потім нам вручили дипломи "про участь" на совість залишивши пустим місце для заповнення зайнятого місця і наша совість підказала нам що там повинно стояти число 1
Далі провели невеличку фотосесію та за пропозицією Дімона вирішено було купити пива, шпикачок та попертися десь за місто по схилам Кременецького кряжу. Дорога була досить весела. Асфальт у Дубному залишає бажати кращого, але це не завадило мені рухаючися з гірки, але правда проти вітру обігнати мопед на якому їхав дідок у зачотному термоодязі - фуфайці))) Далі була бетонка, до речі вдавалося на ній непогано таки тримати швидкість. Потім два недитячих апхіли і ми біла "грибка", який дуже добре видно з електричок якій їдуть з Дубного на підвень. Це так звана диспетчерська для прокладення маршрутів літаючих засобів. Там вирішено було перевдягтися так як спека "бабиного літа" давала про себе знати. По дорозі я згадав що забув купити сріники і нам прийшлося спуститися в село, яке благо було дуже близько і Дєня випросив нову коробку у місцевого дідуся, за що їм обом дякуємо)) Далі була тяжка дорога до місця пікнічку, в основному це були апхіли і грунтова дорога. В одному із сел зупинилися набрати води і заодно поїли слив. По дорозі, навіть вже тепер здогадуюся де, я згубив флягу але так ій і треба давно хтів її поміняти, зачотний даунхільчик там був однако, але то самі винуваті треба було по дорозі їхати а не по їбукам))) Проїхавшись трохи по лісу виїзджаємо на досить мальовниче місце звідки відкривається вид на Дубно та Кременцький кряж. Зібравши сухого гілляччя розвели вогонь та приступили до смаження таких довгоочікваних шпикачок. Шпикачки пішли як по-маслу, особливо враховуючи те, що запивалося все свіжим "Микуленецьким". Втомивши голод та намилувавшись краєвидом вирушили у фінальну частину подорожі, яка як виявилося була самою веселою та запальною))) Їхали ми собі їхали по гарній втоптаній грунтовці клометрів так 20-25 на годину і тут я знову відчув всі прикраси екстірм гальмування гідравлікою, почувши крик Ірини автоматично зажимаються гальма, але фішка в тому що переднє жорсткіше ніж заднє, і я показую всі чуда еквілібристики. Я так давно не літав через кермо, а саме цікаво було ще й в час польоту споглядати як мій Vektor викидає фігури пілотажу))) Ірина відробилася подертою колінкою об гальмівну ручку, я істеричним сміхом)))))) та легким синцем на коліні. Далі був самий жир, Дімон обіцяв показати зачотний даунхіл, але трохи промахнувся, але це не завадило нам проїхатися по не менш цікавому спуску, який складався із стежок, де кущі на таки нормальній швидкості дуже боляче били по обличчю, на кропиву вже ніхто не звертав увагу і на закуську шикарніший даунхіл, який навіть пішки треба було б з напрягом брати, так як по дорозі лежали великі колоди, стирчало коріння дерев та валялися гілки від дерев. Далі була дорога до Дубного через Мирогощу та інші села, їхалося дуже важко так як в основному під гірку та проти вітру, але це сприяло матрасному стилю катання та спогляданню околиць Дубного. На закуску на вокзалі було куплено півкавуна і з азартом було сточено))) Далі було прощання з Дімоном, розмова про велоспорт з неадекватним аборигеном на пероні. В електричці все було завалено бульбою та стояла "Україна". На нашу вимогу поставити ровери не в тамбурі було здивування, а як ви аж три штуки туди поставите, а це був перший вагон і там немає перших маленьких 2-місних лавочок і при нормальному розкладі там можна розмістити цілу велокоманду. Потім були дорожні розмомви про квест та Енкаунтер та чай з шоколодакою за які дякую Дєні та Ірині. Думаю ще не раз покатаємось. І в слідуючий раз як мінімум треба буде маленьку ексурсію по Дубно зробити
